ХVIII – XX століття

 

З часом, статус жінки почав змінюватись. Такий прогрес завдячується фемінізму (боротьбі за рівні права та можливості жінок та чоловіків), який зародився у Західній Європі. У період ХVIII – XІX ст. фемінізм розглядався в політичному, економічному, соціальному і культурному аспектах та був представлений трьома хвилями [1, c. 142]. 

 Перша хвиля фемінізму була спричинена проблемою права голосу(1830-ті роки – 1939/1940 рр.) Особливістю цього етапу фемінізму було те, що не всі ініціатори вважали себе феміністами, цілком не впевнені у значенні цього слова. На момент завершення І хвилі фемінізму жінки досягли права на власність, вищу освіту та можливість займатися професійною діяльністю. ІІ та ІІІ хвилі характеризувалися розмаїттям поставлених проблем, які, в основному, стосувалися виходу жінок на ринок праці, гідної заробітної плати, соціальної допомоги держави, протидії насильства щодо жінок, як в сім’ї, так і на роботі. 

 Період панування радянської влади супроводжувався формальним рівноправ’ям чоловіків і жінок, закріплюючи всі юридичні права. На справді ж, діяльність всіх організацій, створених за ініціативою представників феміністського руху, було ліквідовано і заборонено. На заміну, радянська влада створила жіночі відділи при органах державної влади, які мали перетворити жінок на робочу силу, нівелюючи різницю між жінками і чоловіками [2].

Джерела:

1. Гришко В., Лівчук С. Історичні передумови формування гендерної нерівності у суспільстві. Підприємство, господарство і право: науковопрактичний юридичний журнал. 2019. №2. С. 141-145.

2. Шестковський О. Гендерн нерівність на ринку праці України: структурні передумови і тривкі стереотипи. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Соціологія. 2013. №1. С. 49-53.