Правове регулювання публічної служби України: гендерні аспекти

  З часом, статус жінки почав змінюватись. Такий прогрес завдячується фемінізму (боротьбі за рівні права та можливості жінок та чоловіків), який зародився у Західній Європі. У період ХVIII – XІX ст. фемінізм розглядався в політичному, економічному, соціальному і культурному аспектах та був представлений трьома хвилями [1, c. 142].   Перша хвиля фемінізму була спричинена проблемою права голосу(1830-ті роки – 1939/1940 рр.) Особливістю цього етапу фемінізму було те, що не всі ініціатори вважали себе феміністами, цілком не впевнені у значенні цього слова. На момент завершення І хвилі фемінізму жінки досягли права на власність, вищу освіту та можливість займатися професійною діяльністю. ІІ та ІІІ хвилі характеризувалися розмаїттям поставлених проблем, які, в основному, стосувалися виходу жінок на ринок праці, гідної заробітної плати, соціальної допомоги держави, протидії насильства щодо жінок, як в сім’ї, так і на роботі.   Період панування радянської влади...

  Посилення польськ ого впливу на українську церкву, мову та культуру спричинило виникнення нового прошарку суспільства – козаків. Більшість учених стверджують, що ворожнеча та кровопролиття, які були невід’ємною частиною козацького життя, здійснювали вплив на розвиток козацького аскетизму (відречення чоловіків від сімей та жінок і цілковитому зосередження всіх своїх навичок на веденні військової справи). Відповідно до законів Січі, козакам заборонялося проживати з жінками на території Січі. Жінку та дітей слід було залишати в зимівниках та слободах. Зневага до жінки суворо переслідувалась козаками, і не мало значення чи це українка, татарка, туркеня чи черкеска [1].  Образ жінки-матері був провідним в системі духовних цінностей, які сповідували козаки. Доцільно зазначити, що козацька Січ та шабля уособлювала мати заступницю, а образ матері-Богородиці вважався релігійною покровителькою.  Джерела: 1. Кривоший О.П. Жінка в суспільному житті України за козаць...

   На територіях, які увійшли до Литовсько-Руського князівства тривалий період зберігалися порядки Русі. Приєднання земель відбувалося під гаслом «Ми старого не руйнуємо і нового не вводимо», тому можна стверджувати, що в цей період становище жінки не змінювалось.  Населення територій, куди сягала юрисдикція Польського королівства, зазнавало утисків, не залежно від статі. Польська традиція не допускала високої ролі жінки в управлінні. Наприклад, жінка могла бути королевою, проте не могла правити. Також, жінки-шляхтянки займалися меценатською діяльністю, яка 6 розвивалась у двох напрямах: заснування православних монастирів і церков та підтримка створенню нових або уже діючих шкіл.   Після утворення у 1569 р. Речі Посполитої правовою основою держави стали І, ІІ, ІІІ Литовські статути. І Литовський статут офіційно закріплював чоловіка, як лідера в сім’ї, постійне перебування жінки під опікою: спочатку – батьків, згодом – свого чоловіка, позбавлення права на...

   Після запровадження християнства, правовий статус жінки отримав певну самостійність в особистих правах. Хоч християнство закріплювало принцип рівноправності, проте більше надавало перевагу чоловікам. Таку нерівність офіційно зафіксовано в Біблії, де вказується про походження Єви (жінки) з ребра Адама (чоловіка) [1]. Такі настанови релігії сформували гендерні стереотипи, які закріпили повну покору жінки чоловікові, та проголосили вищість чоловіка. Тому, політика держави протягом довгого часу обмежувала жінок у правах. Наприклад, у сімейному праві прослідковується гендерна нерівність. В період Київської Русі приводом для розлучення могла стати лише подружня зрада жінки [2, с. 340].   Проте, пріоритети чоловіків не розповсюджувались на порушення прав жінок-матерів, вдів та жінок знатного походження, що посідали особливе становище. Жінки вищого соціального стану могли керувати державними справами та користувалися авторитетом не тільки у своїй державі, а й ...

  Проміжним етапом між вірою в жінок-богинь і вірою в сина Божого стало язичництво, що характеризувалося багатобожжям, жертвоприношенням та зміною ставлення до жінок. Саме в цей період з’являються перші утиски і пригнічення осіб жіночої статі. Як зазначає Н. Аніщук «мати мала право умертвити новонароджену доньку, коли сімейство було досить багаточисельним, але зобов’язувалася зберігати життя сину, народженому служити воїном» [1, с. 336]. Низький статус жінок характеризувалась цілковитим підкоренням та відсутністю права в управлінні громади. Крім того, існувало вірування, відповідно до якого, жінка народжена для того, щоб служити чоловікові і в потойбічному світі, а тому було добровільне спалення на вогнищі разом з тілом мертвого чоловіка. Джерела: 1. Аніщук Н.В. Вплив християнської традиції на формування права Київської Русі: гендерний аналіз. Актуальні проблеми політики: зб. наук. пр. Одеса: Фенікс, 2012. Вип. 45. С.334-342.

 Із первісного суспільства соціальний статус чоловіка визначався вищим за статус жінки. Лише чоловік-воїн міг претендувати на управляння племенем та набути статус вождя. Жінки не допускалися до процесів управління. У загальних зборах могли брати участь лише чоловіки, що пройшли ініціацію (обряд посвяти у доросле життя). Однак, у окремих племен (наприклад, Трипільська культура) жінка вважалася могутньою, вселяла до себе повагу, та була уособленням природи, що в подальшому відіграло роль у формуванні перших жіночих божеств. У землеробських поселеннях почалося масове формування праобразів матері-землі, богині-землі, або ж богині-матері, які вирізали з дерева, а пізніше ліпили з глини, як знак подяки за життя [1].    Значно змінюється статус жінки за часів утворення на території України перших кочових держав. В. Кононенко вважає, що у Великій Скіфії він був не такий високий як у чоловіків, проте він був значно вищим ніж в інших осілих сусідів скіфів [2, с. 10]. Най...